⛨ ХОРУГВА – історичний клуб

Ми, представники громадських організацій, громадських ініціатив, спільнот та небайдужі громадяни, висловлюємо глибоке занепокоєння спробами використання української національної символіки в інтересах окремих політичних рухів та організацій, діяльність яких пов'язана з непрозорими джерелами фінансування з-за кордону, а також особами й структурами, що мають зв'язки з Російською Федерацією. Український прапор належить усім українцям. Він не належить жодній партії, руху чи ідеології. Під цим прапором стоять люди різних поглядів, різних регіонів і різного бачення майбутнього. Саме тому політична символіка поруч із державним прапором — недоречна. Коли національний прапор починають використовувати для політичної агітації серед окремих радикальних чи маргінальних груп, він втрачає своє головне значення — бути символом усієї нації, а не інструментом чиєїсь політичної монополії. Особливе занепокоєння викликає той факт, що серед засновників та керівників лівоекстреміст...

«Люди, що ніколи не озираються на своїх предків, не побачать майбутнє нащадків». – основоположник британського консерватизму, Едмунд Берк. Сьогодні ми часто можемо почути заклики про захист традицій, культури, ідентичності тощо. Та для того, аби зрозуміти їх реальне значення і те, що за ними стоїть, варто почати з того, з чого взагалі зародились традиції і культура, та що це таке. Варто розібрати кілька понять: Ідентичність – це ототожнення людини (за її власним міркуванням) з певною духовною цінністю, наприклад з народом та нацією. Це формує національну ідентичність (тобто сприйняття людиною себе як частини вищої форми організації суспільства – народу та нації, з власною культурою, національною ідеєю та традиціями). Традиції – це певні народні обряди/звичаї, що формувались протягом століть. Вони зав’язані на релігії та побуті та є унікальними для кожного народу. Культура – це норми, створені на основі тих же традицій, а також національної ідентичності. Найважливішою ланкою...

Індивід як окрема особистість є невід’ємною частиною будь-якої спільноти — національної, економічної чи соціальної. У цій статті я спробую осмислити місце кожної людини в українській нації. Почнімо з головного: що таке нація? Нація, за уявленням Тараса Шевченка, — це спільнота людей, які проживають на певній географічній території та поєднані кровно-духовними зв’язками. Під такими зв’язками маються на увазі культура, традиції, менталітет і, передусім, мова. Саме ці чинники є визначальними для будь-якої нації. Варто також розрізняти поняття народу й нації. Це не тотожні явища. Народ також є спільнотою людей, об’єднаних спільним походженням, культурою та історичним досвідом, однак нація передбачає ще й вищий рівень духовної самоорганізації та особливу роль мови як фундаменту колективної ідентичності. Інакше кажучи, народ можна розглядати як етап розвитку суспільства, яке або підноситься до рівня нації, або занепадає до стану безвольної маси. Що ж являє собою індивід у цій спі...

Нічого не розуміє в християнстві той, хто не помічає його чисто історичного боку, що складає настільки суттєву частину віровчення, що в ній до деякої міри утримується вся філософія християнства. — Чаадаєв, «Філософічні листи» За останні два століття тлумачі, реформатори і клікуші зробили з вогненного християнства, з державної релігії сильних, щось надзвичайно млосне, пісне і занудне, таке, що прийнято поважати, саме нудотність якого є передумовою належної респектабельності визнання його. До того, як з християнства зварили їжу для тупих, воно вимагало від особи чесності перед собою, самокатування. Це боляче. Тривалість цього мало хто витримує. Християнство — жорстока віра. Коли після падіння Риму християнство залишилося сам на сам з варварським морем Європи, хрест у його руках ще більше став нагадувати меч. Освячення ієрархії було його методом. Жорстоке полюддя, визиск злиденних, напівдиких дав засоби на науку і поезію, на будівництво церков, держав і цивілізації. Батіг насл...

🟧🟦✊🏻 Історичний Нарис « УВВ — Герої яких прагнули забути » ✍️Авторство тексту, збір матеріалу та редактура Микита А. Боженко Також щира вдячність за матеріали "Полум'я наших душ" 📯 ЕКСКЛЮЗИВ для ©Хоругви ❣️ Стати меценатом ☕️ Налагодити співпрацю 🍻 Залітай у спільноту 👉🏻 #НесемоХоругви ............................................................................ Українське Визвольне Військо постало не на порожньому місці — воно виросло з руїн двох деспотій, що розчавили українську державність у XX столітті. Після розпаду Австро-Угорщини та поразки УНР під тиском більшовицької навали. Попри це, покоління, що пережило Голодомор 1932–33 років, масові чистки та репресії, не зреклося свого права на зброю, прапор і присягу перед Богом та Батьківщиною. Влітку 1941 року, коли німецькі війська перетнули радянський кордон, українці сприйняли вторгнення не як прихід чужого панування, а як останній шанс на визволення з-під більшовицького гніту. Пам’ятаюч...

📚🇺🇦🕯Таємний Український Університет — Батько УКУ  📯 ЕКСКЛЮЗИВ для ©ХОРУГВA ✍️ Микита А. Боженко 🚀 Стати Бустером ☕️ Налагодити співпрацю 🍻 Залітай у спільноту Користайте 👉🏻 #НесемоХоругви ............................................................................ Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році Львів став епіцентром боротьби між українським та польським світами. Українці проголосили Західноукраїнську Народну Республіку, але після поразки в листопадових боях Галичину окупувала Польща. Зі встановленням польської влади почалася системна політика знищення всього українського: закриття українських кафедр у Львівському університеті, заборона навчання українською мовою, звільнення викладачів-українців. 14 серпня 1919 року польська влада закрила всі українські кафедри у Львівському університеті та заборонила навчання в ньому осіб, які не служили у польському війську і не були польськими громадянами.  У відповідь на ці репресії українські студенти та ...

КОРІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ : Уроки минулого які ми не засвоїли .................................................................. «Наука і віра — два крила людського духа»  — © Верхо́вний Архієпи́скоп Йо́сип Сліпи́й Історія української освіти — це не чиновницькі університети та міністерські циркуляри. Це історія світла, яке виходило з храмів і монастирів , підживлюване вірою й підтримкою князів та шляхетних меценатів. Там, де Європа ще тільки шукала шляхів до масової науки, на українських землях уже поставали власні школи, друкарні та академії, що гордо стояли на рівні з найкращими традиціями Заходу. Першим подихом цієї сили стали православні братства XVI століття. Львівське, Київське, Луцьке — вони творили власні школи й бібліотеки, не чекаючи зовнішніх розпоряджень. У братських школах звучали грецька й латина, риторика й філософія, а поруч — рідна книжна мова. Це була не випадковість, а продумана система, яку підтримували міщани, козаки й духовні пастирі...